Координати: 30°4′30.000000099997″ пн. ш. 90°29′6.000000099998″ зх. д. / 30.07500° пн. ш. 90.48500° зх. д. / 30.07500; -90.48500
Очікує на перевірку

Лаплас (Луїзіана)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Переписна місцевість
Лаплас
англ. LaPlace

Координати 30°4′30.000000099997″ пн. ш. 90°29′6.000000099998″ зх. д. / 30.07500° пн. ш. 90.48500° зх. д. / 30.07500; -90.48500

Країна США
Штат Луїзіана
Округ (парафія) Сент-Джон-Баптист
Площа 57,94 км²
Висота центру 3 м
Населення 28 841 осіб (1 квітня 2020)[1]
Густота населення 515,57  осіб/км²
Телефонний код 985
Поштовий індекс 70068
Код FIPS 2242030
GeoNames 4330525
OSM r131725  ·R
Лаплас. Карта розташування: США
Лаплас
Лаплас
Лаплас (США)
Лаплас. Карта розташування: Луїзіана
Лаплас
Лаплас
Лаплас (Луїзіана)
Мапа

Лаплас (англ. LaPlace) — переписна місцевість (CDP) в США, в окрузі Сент-Джон-Баптист штату Луїзіана. Населення — 28 841 особа (2020).

Місцевість розташована вздовж східного берега річки Міссісіпі, у Новому Орлеані столичної області.

Ла-Плас є південним кінцем міждержавної системи автомобільних доріг Interstate 55, де він приєднується до Interstate 10 та US 51, там же закінчується розв'язка US 61. Місцевість знаходиться в 25 милях (40 км) на захід від Нового Орлеана.

Історія

[ред. | ред. код]

Доєвропейський період

[ред. | ред. код]

Народ Читімаха (англ. The Chitimacha) жив в регіоні до приходу європейських колоністів. Землі племені колись охоплювали весь Басейн Атчафалайа[en], на захід від Лафейетта, на південь від Мексиканської затоки і на схід до Нового Орлеана. Плем'я Читімаха на даний час проживає на території парафії Сент-Мері.

Європейська колонізація

[ред. | ред. код]

Сучасний Ла-Плас був заселений німецькими іммігрантами на початку XVIII століття під час французького колоніального періоду в Луїзіані, як частина великого поселення на березі Міссісіпі під назвою Карлштейн[2]. Карлштейн був одним з чотирьох населених пунктів, відомих під назвою «Німецьке узбережжя» (фр. La Côte des Allemands), з 1721 року населений німецькомовними іммігрантами[3]. Французи та акадійці одружилися з німцями, і ця місцевість стала відома як Бонне Карре (англ. square bonnet)[2][3].

Повстання рабів в 1811

[ред. | ред. код]

Керівництво Andry побудувало лісові плантації в 1793 році і вирощувало цукрову тростину[4]. Урожай був прибутковим, якби використовувалися жорстокі методи, як це було прийнято в Гаїті (і призвело до успішного повстання рабів там). На початку січня 1811 раби на плантаціях здійснили спробу повстання на німецькому узбережжі[5]. Група з 200—500 рабів, озброєних гарматами, сокирами і ножами з тростини, вирушили з Ла-Пласу, щоб завоювати Новий Орлеан і отримати свободу для себе та інших[6]. Місцеві білі «міліційні» люди розгромили повстання протягом трьох днів, і майже 100 рабів були або вбиті в бою, забиті шляхом переслідування міліції, або страчені після судових розглядів трибуналами плантаторів[6]. Хоча більше рабів, можливо, брали участь у повстанні чорних семінолів в 1836 році і в усій Другій семінольскій війні, зараз це вважається найбільшим повстанням рабів[7][8].

Події після громадянської війни

[ред. | ред. код]

У 1879 році фармацевт, плантатор та постачальник патентної медицини[9] Василь ЛаПлас прибув з Нового Орлеана і створив велику плантацію в Бонне Карре. У 1883 році він дозволив Новому Орлеану та залізниці Батон-Руж використовувати його землю[2][9]. Поселення залізничного депо було названо на честь ЛаПласа, а потім поштове відділення, а згодом і саме місто[2].

У 1920-х роках Woodland Plantation була придбана родиною Монтегут.

Погодні події

[ред. | ред. код]

У період між 1850 і 1883 роками дамба на східному березі Міссісіпі кілька разів проривала[10]. У 1850 році потік створив Bonnet Carré Crevasse, прорив дамби шириною понад милю[10]. Кілька серйозних паводків загострили цим проблему повеней біля Ла-Пласу, і один призвів до серйозного затоплення Нового Орлеана в 1871 році. Наслідки були виправлені лише в 1883 році[10].

У 2012 році близько 5 тис. будинків були пошкоджені повінню в Ла-Пласі під час урагану Ісаак[11].

У лютому 2016 i знову в березні, кілька торнадо зруйнували судно в Ла-Пласі, завдавши шкоди сотням будівель та знищивши пляжі.

Географія

[ред. | ред. код]

Лаплас розташований за координатами 30°4′26″ пн. ш. 90°28′31″ зх. д. / 30.07389° пн. ш. 90.47528° зх. д. / 30.07389; -90.47528 (30.073843, -90.475304)[12]. За даними Бюро перепису населення США в 2010 році переписна місцевість мала площу 57,94 км², з яких 54,88 км² — суходіл та 3,06 км² — водойми.

Демографія

[ред. | ред. код]
Історія переписів
Перепис Населення Зміна в %
201029 872
202028 841−3.5%
Десятилітній перепис в США[13]

Згідно з переписом 2010 року[14], у переписній місцевості мешкали 29 872 особи в 10 332 домогосподарствах у складі 7985 родин. Густота населення становила 516 осіб/км². Було 11159 помешкань (193/км²).

Расовий склад населення:

До двох чи більше рас належало 1,7 %. Частка іспаномовних становила 6,1 % від усіх жителів.

За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 27,2 % — особи молодші 18 років, 63,8 % — особи у віці 18—64 років, 9,0 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 35,4 року. На 100 осіб жіночої статі у переписній місцевості припадало 95,3 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 92,5 чоловіків також старших 18 років.

Середній дохід на одне домашнє господарство становив 68 097 доларів США (медіана — 55 286), а середній дохід на одну сім'ю — 73 806 доларів (медіана — 61 821). Медіана доходів становила 52 922 долари для чоловіків та 35 218 доларів для жінок.[Прим. 1] За межею бідності перебувало 15,0 % осіб, у тому числі 20,6 % дітей у віці до 18 років та 14,4 % осіб у віці 65 років та старших.

Цивільне працевлаштоване населення становило 13 547 осіб. Основні галузі зайнятості: освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 24,1 %, виробництво — 13,2 %, роздрібна торгівля — 11,5 %, мистецтво, розваги та відпочинок — 11,0 %.

Промисловість

[ред. | ред. код]

Частина Порту Південної Луїзіани і його головний офіс розташовані у Ла-Пласі[15].

Кабельні та інтернет-послуги в Ла Пласі забезпечуються за рахунок резервних телекомунікацій.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Річний дохід на особу, яка працювала на повну ставку. Оцінка в доларах 2015 року.


Джерела

[ред. | ред. код]
  1. перепис населення США 2020 / за ред. Бюро перепису населення США
  2. а б в г Sternberg, Mary Ann (15 квітня 2013). Along the River Road: Past and Present on Louisiana's Historic Byway (англ.). LSU Press. ISBN 9780807150627.
  3. а б C, Merrill, Ellen (30 листопада 2014). Germans of Louisiana (англ.). Pelican Publishing. ISBN 9781455604845.
  4. For sale: Plantation built in 1793, untouched since '04, complete with rich history, original beams, fireplaces. theadvocate.com. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 8 червня 2019. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  5. Loewen, James W. (7 вересня 2010). Lies Across America: What Our Historic Sites Get Wrong (англ.). The New Press. ISBN 9781595586766.
  6. а б Rasmussen, Daniel (4 січня 2011). American Uprising: The Untold Story of America's Largest Slave Revolt (англ.). Harper Collins. ISBN 9780062084354.
  7. Perkins, Andrea (11 лютого 2014). The forgotten rebellion of the Black Seminole Nation. People's World (амер.). Архів оригіналу за 8 червня 2019.
  8. Fessenden, Marissa. How a Nearly Successful Slave Revolt Was Intentionally Lost to History. smithsonianmag.com. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 8 червня 2019.
  9. а б LaPlace: More to the Andouille Capital than you probably know. NOLA.com (амер.). Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 21 серпня 2017.
  10. а б в Historic Names and Places on the Lower Mississippi River (англ.). USACE, Vicksburg District. 1 червня 1977.
  11. Hurricane Isaac floodwaters take LaPlace and Slidell by surprise. NOLA.com (амер.). Архів оригіналу за 10 травня 2018.
  12. Gazetteer. Бюро перепису населення США. Процитовано 16-06-2019.(англ.)
  13. Census of Population and Housing. Census.gov. Архів оригіналу за 19 липня 2018. Процитовано 4 червня 2016.
  14. American FactFinder. Бюро перепису населення США. Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 16-06-2019.(англ.)
  15. Wilds, John; Dufour, Charles L.; Cowan, Walter G. (1 липня 1996). Louisiana, Yesterday and Today: A Historical Guide to the State (англ.). LSU Press. ISBN 9780807118931.

Посилання

[ред. | ред. код]